Канабис Amnesia
Пацаны, привет, я тут решил поделиться своим опытом прошлого века, как я скупил шишки марихуаны и впал в наркотическое опьянение, играя в игры на Steam. Предупреждаю, что это чисто мои взгляды и опыт, и не призываю никого следовать моему пути.
Старт! Огонек! Я поджег фольгу и начал втягивать опий, чувствуя, как он заполняет мои легкие и мозг пронизывает наркотический туман. Взгляд стал расплывчатым, а я все больше утопал в своем мирке. Кто-то мог считать, что это позитивно, но на самом деле я только байтить себя, провоцируя на еще большее саморазрушение.
Вот такой вот оборот событий, братва. Как я попал в наркотическое опьянение, купив шишки марихуаны, и провел время, забивая свою голову играми Steam. Но это был только эпизод моей жизни, который я оставил в прошлом, чтобы смотреть в будущее с более ясным взглядом.
Шмонать я начал в 17. С тех пор прожил уже немало лет в этом говне. Но стоит признать, что тогда это была новинка для меня. Началось все с простой закладки. Один быдло-нарком подсадил меня на эту херь, и я попробовал. Опиевое наркотическое опьянение, в которое я попал после первого шпиганка, стало моим регулярным делом.
Вкатывайся в память со мной, братаны! Был ранний утренний час, а я уже готовился поучаствовать в своем ритуале. Взял геро свежий, положил его на блямбу, спалил фольгу, чтобы сделать наркоматическую шпиганку, в которой буду выкуривать свою долю радости. Вынес из задницы свой лохматый ковер и приступил к делу.
| На столе: | В венике: |
| Карты Steam | Марихуана |
| Купон на скидку | Контроллер |
| Гоша Рубчинский | Болсун |
Захожу в Steam, а там мне открывается целый мир игр! Даже не знаешь, что выбрать, потому что наркоманам всегда мало. Купил я, братишки, много игр, которые потом даже не запускал, потому что у меня всегда был нифига не джойстик, а только штурмовая клавиатура. Но наркоману это пофиг, главное иметь свои шпиганки и шишки!Играю, играю, а время летит, как дорогой кирпич, который я мог бы скупить на геро. Блядь, по-моему, у меня тогда даже мозг потихоньку превратился в пустой булыжник. Но наркоман не останавливается, он идет вперед, в своем темном мире, отрываясь от реальности. Вся жизнь сводится только к тому, чтобы купить еще одну шишку и сыграть в следующую игру! Со временем стал осознавать, что это все бесполезные забавы. Я тратил время и деньги на эту херню, бабкам отказывал в нужде, чтобы купить карточку Steam. Где мой здравый смысл был, когда я пропадал в этом виртуальном мире? Пиздец, братва, со стороны это выглядит еще более печально, чем если бы меня поймали в поле с шишкой марихуаны в руках. После длительных переживаний и детокса решил, что пора оставить это говно позади. Разобрался со своими закладками, выкинул все геро и провел месяц без них. Постепенно начал находить себя в реальности, а не в облачках дурмана. Перестал байтить самого себя и занялся более полезными делами, чем сесть виртуальным гопником и биться головой об клавиатуру.
Надеюсь, что мой рассказ поможет кому-то осознать, что весь этот наркоманский бред не стоит ни одной шишки, не говоря уже о жизни. Не байтись с самим собой, братва, иди вперед и стремись к настоящим целям, а не виртуальным карточкам и опию в крови!
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...
